ТРИМАЄМО СТРІЙ

Стрій, який сьогодні тримає херсонська медицина, справді, дуже складний. І треба зазначити, що надання медичної допомоги, особливо в таких надзвичайних умовах, значно залежить від співпраці всіх служб, які забезпечують стале функціонування закладу.

Тому, певно, медичні працівники і інші спеціалісти зараз стали якимось одним цілим. Безсумнівно ми залежні один від одного, важливі один для одного, бо робимо одну справу і маємо одну, чітку і болючу, і щиру ціль. Кожний, хто сьогодні працює в лікарні і допомагає її тримати здатною і рятівною – кожний найцінніший.   

Зокрема працівники технічно-господарської служби, які зазвичай працюють рутинно і майже непомітно, сьогодні, в умовах постійних ворожих атак, здійснюють великий масив робіт з радикально новими завданнями.

Наряду з аварійно-рятувальними підрозділами, які працюють на базі відповідних служб під керівництвом військової адміністрації, благодійних угрупувань, спеціалісти лікарні ліквідують наслідки влучань, намагаючись якнайшвидше відновити життєдіяльність лікарні. Щодня служба веде роботу з налагодження інженерних мереж, забезпечення підтримки температурного режиму, забезпечення автономних джерел живлення, а також закладання вікон на нижніх поверхах мішками з піском для убезпечення персоналу та хворих.

Щодо останніх обстрілів, зокрема який стався серед дня і під час якого було багато руйнувань містом, лікарня отримала серйозні пошкодження. Лише завдяки щасливому збігу обставин всі, хто на момент удару знаходився у будівлі – а це більше 100 пацієнтів і персонал, залишилися живі. – В той день, – пригадує Дмитро Панасюк, слюсар-сантехнік, який один з перших опинився в епіцентрі події, – працівники господарської служби терміново і до пізнього вечора разом із рятувальною службою усували наслідки влучання, аби медики могли працювати, а пацієнти отримувати допомогу.

Він зазначає, що всі відновлювальні роботи, а саме розчищення руйнувань, прибирання скла, роботи із закриття віконних отворів OSB-плитами, закладання цеглою деяких вікон та отворів від влучань у стінах, монтування вхідних дверей, відновлення системи опалення та водопостачання, проведено вчасно.

 

– Такі ситуації, – каже фахівець, – на жаль, можуть траплятися будь-якої миті, і ми якось повинні бути до них готові, тим більше враховуючи, що місто обстрілюється постійно і відповідні міські служби можуть бути завантажені. Хоча, – додає він, – буває важко… Приміром, коли прильоти ставалися вночі, у ті будівлі, де чимало хворих, при цьому на вулиці мінусова температура, ще й діє комендантська година – і треба якомога швидко приводити все до ладу.   

Цілодобово працює чергова бригада господарської служби – це котельники, електрики, спеціалісти з обслуговування кисневої станції і дизель-генераторів. Незважаючи на те, що нині штат скоротився – частина працівників з родинами виїхали у більш безпечні місця, деякі призвані у лави ЗСУ, – забезпечення служби певними фахівцями залишається критично важливим для лікарні.  

– У той час, коли Херсон вже перебував під обстрілами, – розповідає електромонтер В’ячеслав Гловатський, – наші хлопці багато працювали в мікрорайоні, який є найнебезпечнішим, встановлюючи сонячні панелі на даху медичного закладу, а також модульну котельню, роблячи це передусім для підтримки місцевих, в тому числі постраждалих від підриву дамби Каховської ГЕС. Було багато роботи, складної і небезпечної…

Так у найважчі дні у закладі організувався і діяв повноцінний хаб для місцевих, куди привозили воду і їжу, де можна було проконсультуватися з лікарями, зарядити телефон, отримати інформацію стосовно евакуації, погрітися.
 
Треба відмітити, що кілька працівників технічної служби отримали психологічні травми, ставши свідками загибелі людей внаслідок обстрілів. Зараз вони потребують психологічної підтримки, яку отримують в лікарні (працює психолог за певною програмою відновлення). В цьому напрямку також допомагають волонтерські організації.  

Так, люди втомлені. Але виконують ті обов’язки, які накладені війною і нашою необхідністю встояти, втримати те, за що відповідаєш і чого не зрадиш.

Однак навіть у темряві має прозиратися світло, бо з нього створені живі серця… – про це каже головний інженер лікарні Андрій Лошкарьов:
– Найцінніше – це небайдужість. Коли люди приходять на допомогу. Навіть коли роблять щось незначне. Оце людське – дає сили. В складний час ми не залишаємось самі. Більше десятка благодійних фондів, гуманітарних організацій, в тому числі міжнародних, нам надали і надають безкоштовну допомогу. Це необхідні матеріали, різноманітне обладнання, транспорт, а також фізична допомога, в тому числі зі встановлення віконних блоків, тощо. Щиро вдячні всім нашим благодійникам, волонтерам, кожному, хто відгукується на потреби лікарні, бо тут працюють заради людей.  

– Пане Андрію, можна запитати, чому Ви залишилися і, попри ризик, продовжуєте працювати?
– У кожного своя історія, свої причини залишитися. Їх можна формулювати, але відверто – тримає два чинника: ти вдома і ти потрібний. Все ж таки хтось повинен це робити…